Театральний сквер (Маріуполь)

"Театральний сквер" (називався раніше 'Олександрівською площею', пізніше — 'Площею Свободи', 'Центральним сквером') — сквер у місті МаріупольМаріуполі, східніше Донецький академічний обласний російський драматичний театрДонецького академічного обласного російського драматичного театру, з усіх боків оточений проїзною частиною проспект Леніна (Маріуполь)проспекту Леніна.

На територію скверу розташовані фонтан, дитячий майданчик; наявні декілька видів акаціяакацій і кленів, в'язи, кримська соснакримські сосни, блакитна ялинаблакитні ялини, ялівець козацький, спірея, вічнозелений самшит, колюча гледичія, березаберези, липалипи, дуби, бузок і шовковиця та багато інших рослин.

Історія

Територія сучасного скверу була залишена спеціально незабудованою ще з часів заснування міста. Причиною слугувало те, що стара Марії-Магдалинівська церква була в кепському стані і дуже малою, тому існувала необхідність для виділення місця для будівництва нової. У 1862 році тут була закладена велика трьохпрестольна церква Святої Марії Магдалини, Святого Іоанна Хрестителя і Покрова Пресвятої Богородиці. Церква добудована і освячена лише 1897 року. Побудований храм можна було побачити далеко з моря і служив він своєрідним маяком для рибалок і моряків; підірваний радянською владою в середині 1930-ті1930-х років.

У 1897 році міська дума Маріуполя прийняла постанову про обов'язкове озеленення вулиць і площ міста. Тоді ж на території майбутнього скверу з'явились перші садженці акаціяакації, грабу, ясену і бузокбузку. Більшість із них не дожили до наших часів, проте, на думку О. А. Шакули, могутній в'яз в південій частині скверу належить до першої посадки.

На початку 20 століття в центрі скверу був облаштований фонтан, що являв собою чашу із скульптурною групою з двох хлопчиків, які прикривали трубу, з якої вверх підносився струмінь води. Під чашею були розміщені бронзабронзові фігури чотирьох жінкажінок, що уособлювали пори року. Бронзові фігури і сама чаша зникли на другий день після окупації міста фашистами 9 жовтня 1941 року.

У сквері над братська могилабратською могилою покладений пам'ятник бійцям за радянську владу, що загинули в 1920-му році в боях з білогвардійцібілогвардійцями. З цієї могили сквер почав поступово перетворюватись на кладовище. Німці, щойно захопивши Маріуполь, у сквері з почестями поховали червоноармійця, який загинув в бою при захисті міста, демонструючи тим повагу до героїзму ворога. Пізніше окупанти почали тут ховати своїх солдатів і офіцерів, які померли від ран і хворобахвороб у госпітальгоспіталях, які були розташовані в маріупольських лікарнях і школах. Через короткий час у північній частині скверу утворилося ціле кладовище зі стрункими рядами чавунних хрестів. Після відвоювання міста у вересні 1943 року хрести були відправлені на переплавлення, а могили зрівняли із землею.

Наприкінці вересня того ж року в сквері знову відбулися похорони. Цього разу ховали Герой Радянського СоюзуГероя Радянського Союзу Семенишин Володимир ГригоровичВолодимира Григоровича Семенишина, який загинув у бою 29 вересня. У березні 1944 року його прах був перенесений у Міськсад (Маріуполь)Міськсад, де знайшов свій вічний покій поруч із Героєм Радянського Союзу Лавицький Микола ЮхимовичМ. Ю. Лавицьким.

Після закінчення війни на залишках фундаменту Марії-Магдалинівської церкви був побудований круглий павільйон, який об'єднував кілька торговельних ларьків. Тут продавалися цигарки, тістечкотістечка, морозиво, газована вода, пиво тощо.

У 1948 році біля східного входу до скверу була встановлена бетонна фігура Жданов Андрій ОлександровичАндрія Жданова з піднятою рукою. Із часом монумент почав руйнуватися і в 1960-ті1960-х роках його місце зайняло гранітне погруддя Жданова, демонтоване у 1989 році під тиском громадськості міста.

Майже одночасно з появою пам'ятника Жданову вхід у сквер із протилежного боку був прикрашений аркааркою, фото якої було розтиражоване на Поштова листівкапоштових листівках.

На початку 1950-ті1950-х років частину скверу за аркою обнесли дощатим парканом; знесли круглий павільйон, і почали рити великий котлован для будівлі театру. До веснавесни 1960 року театр був зведений, останнім штрихом було руйнування арки. ОсіньВосени того ж року стінастіни театру були облицьовані білим кримським пісковиком, а 2 листопада відбулося його відкриття.

Сучасність

За ініціативою міського голови Хотлубей Юрій ЮрійовичЮрія Хотлубея і за допомогою ММК імені Ілліча сквер отримав новий вигляд. Пішохідні доріжки і ділянки, не зайняті рослинністю, прикрасили візерунковим покриттям, у центрі скверу встановили фонтан, струмені якого у вечірній час підсвітлюються, змінючими свій колір, ліхтарями.

У сквері розташований меморіал жертвам голодомору та політичних репресій, біля якого щорічно грецька громада міста проводить мітинг-реквієм по загиблим співвітчизникам, жертвам Сталінські репресіїполітичних репресій 1937—1938 років.

29 травня 2010 року на території скверу представниками дипломатичних місій 18-ти країн членів Євросоюзу в рамках святкування День ЄвропиДня Європи був закладений Європейський куточок, про що свідчить пам'ятний камінь.

Примітки


Література
Буров Сергій ДавидовичБуров С. Д.. «Маріуполь. Минуле». Маріуполь. ЗАТ Газета «Приазовский рабочий». 2003. стор. 18—23. ISBN 966-8208-06-04



uk.wikipedia.org